Історія м. Самбір

  • Друк

Image 6Розповідь про м. Самбір.

Image 1    САМБІР -- одне iз найстарiших мiст на Прикарпаттi, розташоване на лiвому березi Днiстра за 73 км вiд обласного центру Львова, на перехрестi дорiг Львiв - Ужгород, Дрогобич - Перемишль. Географiчнi координати мiста - 49,3 гр. пiвнiчної ширини та 23,8 гр. схiдної довжини. Центр мiста (площа Ринок) на пiдвищенню висотою 305,96 метра над рiвнем моря. Середня температура найхолоднiшого мiсяця (сiчень) - -4 гр.С, середня температура липня - +22 гр.С. Кiлькiсть мешканцiв на кiнець 2000 року складає 35670 чоловiк. З археологiчних дослiджень вiдомо, що в цiй мiсцевостi iснували поселення людей ще в доiсторичнi часи, але першою друкованою згадкою про мiсто вважається 1241 рiк. Цього року загiн ординцiв спалив i сплюндрував тодiшнє мiсто Самбiр (теперiшнiй Старий Самбiр), а уцiлiлi мешканцi знайшли притулок, а згодом i пристанище у добре укрiпленому посадi Погонич, який ховався у лiсових хащах на березi Днiстра. Втiкачi розбудували його i вiд тодi цей посад став називатися Новим Самбором, а пiзнiше просто Самбором. З того тривожного року й починається лiточислення мiста.

   Назву мiста пов'язують з рядом легенд. Однi дослiдники пiдтримують легенду, що назва мiста походить вiд словосполучення "самi бори" - лiси, якi росли в той час на приднiстровських околицях, iншi вважають правдивою легенду про назву мiста вiд назви червоної верби званої "самбiрка", "самборина", "самбiр", ще iншi припускають походження назви вiд старослов'янського слова "собор", "собори". Є теж легенди про походження назви вiд кам'янистих пiщаних рiчкових осипищ - "шандра", "рiнь", вiд якогось племенi "собори" та вiд слiв "самоборотися".

   З iсторiї вiдомо, що за перiод вiд 993 року, коли київський князь Володимир Великий вiдвоював землi Прикарпаття i приєднав їх до  Київської Русi, i до 1349 року, коли пiсля отруєння галицького князя Юрiя II, Прикарпаття загарбали поляки, володарями цих земель були українськi (руськi) князi, Володимир Великий (993-1015), Володар Iз'яславич (1095-1124), похоронений у катедральнiй церквi в Перемишлi, яку вiн побудував; Володимирко Володарович (1124-1153), який у 1141 роцi перенiс свою столицю з Перемишля в Галич; Ярослав Осьмомисл (1153-1187); Роман Мстиславич (1187-1205); Данило Романович (1224-1264), похоронений в катедральнiй церквi в Холмi; Лев I Данилович (1264-1301), який перенiс столицю до Львова; Юрiй I Львович (1301-1308), перенiс столицю зi Львова до Володимира Волинського; Андрiй i Лев II - сини короля Юрiя i Львовича (1308-1323); Юрiй II Тройденович (1323-1340); боярин Дмитро Детько (1340-1349).

   Династiї польських королiв i магнатiв володiли Самбiрщиною вiд 1349 року аж до 1772 року, коли розпалося Польське королiвство. У 1390 роцi польський король Владислав Ягайло подарував Самбiрщину своєму приятилевi кракiвському старостi Спитковi з Мельштина. Спитко надав мiсту Самбору магдебурзьке право (13 грудня 1390 року). Пiсля загибелi Спитка у битвi з татарами пiд Ворсклою 12.09.1399 року Самбiрщиною володiла вдова по Спитковi, Єльжбета. У 1415 року Самбiрщина повернулася у володiння польських королiв, якi часто вiддавали мiсто i околицi в заставу рiзним магнатам за позички грошей. Так, у 1419 роцi - шляхтичу Генриху Гiнчу з Рогова, 1431 року - магнату Петру Одровонжу. Династiя Одровонжiв володiла Самбiрщиною аж до 1545 року, коли королева Бона (друга дружина короля Зигмунта I Старого, мати Зигмунта II Августа) викупила всi маєтки вiд Станiслава Одровонжа, але практика передачi мiста i околиць в заставу продовжувалася. Так, у 1676 роцi король ЯН III передав мiсто в заставу Станiславу Скарчевському. Вкiнцi XVI - на початку XVII ст. королiвським старостою Самбора був великий польський магнат Єжи Мнiшек. Мнiшек пригостив у самбiрському королiвському замку Григорiя Отрєп'єва, який видав себе за сина московського царя Iвана Грозного -- Дмитрiя i допомiг цьому Лжедмитрiю зайняти 21 червня 1605 року московський престол (по 17 травня 1606 року). За своє понад 420 рiчне панування поляки проводили всесторонню полонiзацiю загарбаних українських земель. Створювалися фiльварки (панськi двори), якi безплатно роздавалися зубожiлiй польськiй шляхтi, костелам i монастирям. Польськi дiдичi гнобили українську люднiсть та накладали на них непосильнi податки. Це приводило до частих бунтiв i кривавих сутичок. Українцям не дозволялося селитися i будувати будинки i церкви в межах мiста.

   В мiстi поселяли рiзних колонiстiв-мазурiв, нiмцiв i iн. Великi хвилi колонiзацiї мiста i околиць вiдбувалися пiсля пошестей холери, вiд якої часто помирало бiльше половини населення. Для прискорення полонiзацiї i окатоличення українського автохтонного населення, будувалися костели i монастирi, часто навiть у таких селах де поселилася лише одна або двi родини урядникiв (про Самбірські монастирі).

   Нинi дiючий костел Зсiчення голови св.Iвана Хрестителя було вiдкрито у 1568 роцi на мiсцi старого дерев'яного костелу з 1370 року, який спалили татари 1498 роцi. Мурований костел теж горiв у 1637 роцi, але був вiдбудований i декiлька разiв вiдновлюваний. Пiсля останньої пожежi костел вiдновлено у 1846 роцi, а у 1888 роцi його вiдмальовано та встановлено новi вiвтарi, органи, амфону i новi вiкна. В костелi в бiчнiй навi справа є вмурована таблиця (чавунна) з написом польською мовою: "Яновi III Собєскєму крульовi польс.оброньци Польскi i Хшесцiяньства, обивателє Самбора в двусетнев рочнiцев одсєчи Вєдня. 12 вжесьня 1883 року таблiцев тев положилi" (Яновi III Собєському польському королевi захиснику Польщi i Християнства, громадяни Самбора в двохсоту рiчницю визволення Вiдня. Цю таблицю встановили 12 вересня 1883 року).

   В XV-XVI столiттях мiсто розросталося та вдосконалювало свої обороннi споруди. Найбiльше причинився до укрiплення мiста староста Кшиштоф Одровонж-Шидловський. У 1530 роцi вiн укрiпив центр мiста мурами, валами i ровами. Обороннi мури було розiбрано у 1784 роцi. Важливим адмiнiстративним центром мiста був княжий замок на мiсцi де тепер Замкова площа. Замок був дерев'яний i згорiв пiд час нападу татар 1498 року i уже не вiдбудовувався. В серединi XVI ст. було споруджено новий мурований т.зв. королiвський замок на Блiху (тепер там мiська лiкарня). Вiд цього часу зберiгся т.зв. "мисливський будинок" в якому тепер обладнано лiкарняну церкву (посвячено 02.04.1996 року) св.Пантелеймона, настоятель церкви отець Микола Куць, (Чину Отцiв Редемтористiв). В цьому ж 1498 роцi згорiли теж дерев'яна ратуша та всi будинки, що були довкола ратушi. На початку XVI ст. було збудовано нову одноповерхову ратушу з невисокою вежею i годинником. Ця ратуша теж згорiла, а на її мiсцi у другiй половинi XVII ст. зведено муровану ратушу з 40 метровою восьмигранною вежею i лiхтарем. Реконструкцiю ратушi завершено у 1844 роцi. Тодi було добудовано вхiднi портали, змiнено мiсце входу i влаштовано новi фасади. У 1760 роцi в нiшi ратушi було встановлено iкону Божої Матерi яку подарував мiсту монах месiонер ще 1660 р. Цей образ був мальований на полотнi i його було замiнено у 1877 роцi на iкону мальовану на блясi. За радянських часiв образи було знищено i лише у 1995 роцi (голова М.Кiт) в нiшi було встановлено фiгуру Божої Матерi з бiлого каменю, а нижче в прийомi -- нацiональний герб тризуб. (Посвячено 06.08.1995). У 1885 роцi на вежi ратушi було змонтовано годинник, куплений у Празi, з боєм i циферблатами на 4 сторони. У 1980 роцi (голова мiста Е.Сиглов) годинник було вiдремонтовано, але циферблат на пiвнiчнiй сторонi не задiяно. Над порталом при входi в ратушу встановлено герб мiста, який перезатвердив для Самбора австрiйський цiсар Йосиф II привiлеєм з 26.VI.1788 року. Це голубий щит на якому зображено оленя, що бiжить справа на лiво. Шия оленя прошита стрiлою. В горi щит було прикрашено золотою короною.

   У 1553 роцi, тодiшня власниця самбiрських земель, королева Бона дозволила українцям будувати церкву у серединi мiста, але ще довго поляки чинили рiзнi перешкоди, бо не хотiли бачити тут українську церкву. Через деякий час було зведено дерев'яну церкву Рiздва Пресвятої Богородицi, яка служила українцям аж до 1738 року, коли власники села Радлович Iлля i Олена Комарницькi дали кошти на будову нової мурованої церкви. Церкву побудували бiля старої дерев'яної. В деяких джерелах згадуються ще декiлька дерев'яних церков на передмiстi (за мурами) Самбора: - Св.Пилипа на трактi (дорозi), що веде до Перемишля (тепер вул.Шевченка), i друга при вул.Середнiй та церква св.Теодора (мiсце не встановлено). Нова мурована церква Рiздва Пресвятої Богородицi з 1738 року (в деяких джерелах 1737 р.) має форму хреста з одною банею (куполом) з галереєю i 10 вiкнами. Церква пiддавалася декiльком реставрацiям i перебудовам (1841, 1893 рр.). У 1865 роцi позаду вiвтаря була збудована дугоподiбна захристiя, було перенесено головний вiвтар, встановлено iконостас з "вратами". Вiдмалював церкву маляр - iконописець Яблонський. У 1894-1898 рр. вiдмальовував церкву вiдомий маляр Корнило Устиянович. Є у церквi iкони маляра А.Скрутка. У 1900 роцi збудовано притвор, а над ним влаштовано терасу. У 1912 роцi прибудовано бiчнi нави, замiнено передсiнок на ганок i проведено електричне освiтлення. У 1935 роцi вiдмальовував церкву емiгрант з України маляр Володимир (в iнших джерелах Павло) Запорозький, а допомагали йому самбiрськi малярi брати Маланiї.

   Запорозький провiв консервацiю деяких настiнних малюнкiв Корнила Устияновича, виконав новi малюнки та вiдновив портрети фундаторiв церкви Iллi i Олени Комарницьких. У церквi була чудодiйна iкона Божої Матерi, яку передала до старої церкви у 1727 роцi самбiрянка Олена Добрянська пiсля того, як побачила що в iкони появляються сльози. Чудотворну iкону було урочисто короновано 28 серпня 1928 року. Пiд час Другої свiтової вiйни (20.07.1944 р.) iкона була вивезена на Захiд i мiсце її знаходження не вiдоме. За iншими вiдомостями iкона була захована в церквi i її у 1995 роцi вiдреставрував реставратор львiвського музею iсторiї i релiгiї Василь Боянiвський, 23 лютого 1997 року iкона встановлена в церквi. Релiквiєю в церквi є мощi Св.Валентина, про їх автентичнiсть стверджує документ Папи з 1759 року. В рiзнi часи в церквi було вмуровано 4 пам'ятнi таблицi. Так, у 1898 роцi -- таблицю з бiлого мармуру в пам'ять благодiйницi Петронелi Ревакович (1823-1893), яка дала кошти на зовнiшнiй ремонт церкви. У 1908 роцi було встановлено пам'ятну дошку з чорного мармуру пароху о.Антоновi Щавiнському (1843-1907). Подiбну таблицю з чорного мармуру було встановлено довголiтньому пароху о.Францу Рабiю (1860-1933). Цi двi таблицi було знищено за безбожної радянської влади. У 1939 роцi в головнiй навi справа змурована чорна мармурна таблиця з основними вiхами в iсторiї церкви. На таблицi висiчено 8 дат iсторiї церкви.

   З 1814 року є згадка про дзвiницю, що бiля церкви. У 1893 роцi дзвiницю вiдремонтовано i покрито бляхою замiсть гонтiв. У 1908 роцi проведено реконструкцiю дзвiницi i домуровано її висоту. У цьому ж роцi побудовано каплицю на новому цвинтарi при вул.Бiскiвськiй. Цвинтар було вiдкрито 1898 р. пiсля закриття старого при вул. Дрогобицькiй (Iв.Франка), тепер там споруджується собор УГКЦ Покрови Пр.Богородицi. На конкурснiй основi (вiд 09.01.1991 по 23.02.1991) прийнято проект собору розроблений працiвниками iнституту "Укрзахiдцивiльпроект" М.Ковалишиним i Р.Мишком. 27.04.1991 р. посвячено мiсце видiлене у вереснi 1990 р. (мiський голова З.Попадюк). 30 червня 1992 року урочисто покладено першi цеглини на фундамент собору (першi цеглини поклали: о.Микола Куць i мiський голова Остап Чаплик). У 1940 роцi на мiсцi старого цвинтаря радянська влада заклала парк культури i вiдпочинку. У 1989 роцi на цьому старому цвинтарi вiднайдено могили Омеляна Бачинського (1833-1907) директора Львiвського театру товариства "Бесiда" i його дружини Теофiли (1837-1906) акторки цього театру.

   За перiод австрiйського панування (1772-1918) Самбiр прикрасився новими будовами, бо декретом цiсаря Йосифа II вiд 26.06.1778 року мiсту було надано титул "Вiльного королiвського мiста". В Самборi розмiщувався Окружний суд. Дирекцiя вiддiлу регулювання гiрських потокiв Галичини i iн. У 1890-1894 рр. було споруджено велику двоповерхову кам'яницю для гiмназiї (тепер школа N 2 i гiмназiя), у 1904 роцi закiнчено будову для державної чоловiчої вчительської семiнарiї. За радянських часiв в цiй будовi розмiщено вiйськову частину (вул.Сiчових Стрiльцiв). У 1890 роцi завершено будову почти, 1925 роцi збудовано мiську лiкарню на 45 лiжок на мiсцi, де був королiвський замок (тепер вiддiли: хiрургiї, неврологiї, лабораторiї). Вiд 1855 по 1858 рр. проводилися будiвельнi роботи шосейної дороги Самбiр-Дрогобич через Лiшню, у груднi 1872 р. вiдкрито залiзничне сполучення Самбiр-Борислав i Стрий-Самбiр-Хирiв-Перемишль. У 1903-1905 роках завершено спорудження колiй Львiв-Самбiр, Самбiр-Санок i збудовано типове на той час вокзальне примiщення, яке було розбомблено в першi днi Другої свiтової вiйни (вересень 1939 р.) Вокзальне примiщення вiдновлено у 1961 роцi. У 1893 роцi побудовано єврейську початкову школу при вул.Шкiльнiй (тепер там житловий будинок, вул.Колессiв). 1904 року закiнчено спорудження будинку спортивного товариства "Сокiл" (тепер Народний дiм), 1910 року споруджено триповерхову кам'яницю Скарбової дирекцiї (тепер там вiйськовий шпиталь), 1920 р. закiнчено будову єврейської гiмназiї (там вiд 1945 по 1980 був Статистичний технiкум, тепер -- стоматологiчна полiклiнiка).

   Пiд час Першої свiтової вiйни вiд 17.09.1914 по 15.05.1915 р. мiсто було пiд окупацiєю царських вiйськ. Московськi окупанти завдали мiсту великої шкоди. Було знищено бiблiотеку (понад тисячу томiв) товариства "Просвiта", а в будинку "Просвiта" влаштовано стайню для офiцерських коней, обладнання лабораторiй, класiв i кабiнетiв вчительської семiнарiї, вивезено в Росiю вiдомих українських дiячiв й iнтелiгентiв в т.ч. Данила Стахура, Теодора Бiленького i iн.

   Пiсля розвалу Австро-Угорської монархiї, 1 листопада 1918 року в Самборi створено уряд Захiдно-української народної Республiки (ЗУНР). Повiтовим комiсаром ЗУНР на Самбiрщину було призначено юриста, вiдомого письменника Андрiя Чайковського, головю мiста (бургомiстром) -- адвоката Данила Стахуру. Але, 17 травня 1919 року мiсто окупували польськi вiйська. Вiдновилася колонiзацiя i полонiзацiя. За 10 рокiв (1919-1929) в Галичину було переселено з Польщi 136 тисяч польських сiмей. Для них було створено 8732 господарства.

   26 вересня 1939 року, в результатi пакту Рiбентропа-Молотова, Галичину зайняла Червона армiя. Розпочалися арешти, вивози, рокуркулення, а перед вiдступом червонi окупанти 27 червня 1941 року розстрiляли в Самбiрськiй тюрмi понад 900 в'язнiв без суду i слiдства, цi жертви терору НКВД перезахоронили на цвинтарi в братську могилу 3 липня 1941 р. Вiд 29 червня 1941 р. по 07.08.1944 р. продовжувалася нiмецька окупацiя Самбора, потiм знову понад 54 роки -- бiльшовицького режиму. Доповненням цього оповiдання читайте роздiл "Сто знаменитих дат в iсторiї м.Самбора."

   Якщо розглянути iсторiю мiста в пам'ятках, то крiм перечислених вище декiлькох будiвель, що мають архiтектурно-iсторичну вартiсть, в Самборi споруджувалися i пам'ятники, пам'ятнi знаки i пам'ятнi таблицi (про пам'ятники i пам'ятнi таблицi читайте в вiдповiдних роздiлах). 

 

За матеріалами сайту www.sambir.lviv.ua